To RateДобре що мама не чула моєї творчості, але шкода пішла рано я скучаю мамо
Побачимось коли я стану вічним ветераном, а доти болітиме в грудях рана, пробач свого шарлатана як не бійка, так маріхуана, не зря давала прочухана, готуватись до війни закликав що коли до міської ради болатувався
Тоді білборд захистимо одесу на районі красувавься, а я з побратимами на полігоні тренувавься, ти в залі як красуешься так і красувавься, а я після операції на штурм пітомника вривавься. на трофейному тигрі біля кулемету вризавься, кожен підор обісравься коли дізнався що то кракен Харківщіною проривавься,в черных пакетах ЮА додому доставлялся, кадирівців не бачив тіки в тік току сміявся, сміявся коли зрозумів що в 15 не воював а готувавься, то був лише початок повномастштабної війни зачаток, час подівитись на дівчаток та курчаток, мужики зараз ходять без кроваток,не чують під відкритим небом без палаток, не приємо коли прилітає до пороху додаток, коли на виїзд їдешь бери багато лопаток, якщо війну програємо коли вона лишиться в спадок, поневоленим гандонам навсяк випадок, якщо любиш медок люби і холодок, для своєї труни я сам скую ґніздок, і не потрібні будуть ґвоздіки ці строки з голови викинь, якщо куришь світло вимкни....
В моїй голові мислі застили після побачиної гнилі, думав ще не раз тримав те що перед тим закинув не говорь пьяна слива, що на барі п'є вино з диней, після боївих місяців на приїзд у місті злива зустрічаю друзів сміливих говорят що робл*ть щоб допомогати армії усім можливим, друзі мої важди хтось з нами назавжди а хтось перший пригнув з нашою тропи, сміливості проявляє не тупи, спокійні вихідні означає що батальйони тримають посаду імено тобі, щас штормові групи придержи дорогу ведьмами з пмками наточили, обводити відділення рішається ті хто навічну пам'ять у наших сердцях нахавжди, піздячити за них нам треба дважди, все що навіть не є можлив однажди настане я в це вірю з братими, гордо після пройденного разом несу ваше ім'я хлопці хто загинув за майбутнє нашої країни відважні хлопчини за кожного помстимося побратими, не уявлятими коли знову місто так застигне і не буде цієї гнилі і що вас більше не побачу герої України, бмп в камуфляже крокодила в рамках збитого 52 пограничками, до виходу щітані хвилини цепляємо курсор детектива текстами шлемо посил зробимо все можливе, щоб і тебе загнати на войну дебіла на кіпіло так що вже притупило у мене до вас х*йові новини....
Мені сняться квіти це ґвоздіки, молоді хоробрі всі загиблі, як умру то поховайте на могилі, заберіть моє тіло це важливо
Мені сняться квіти це ґвоздіки, молоді хоробрі всі загиблі, як умру то поховайте на могилі, заберіть моє тіло це важливо
Мене не можна назвати гарним сином але у смутну годину не задумиваючись стану щитом за країну не скажу навіть що гарна людина, але не буду мовчати та ховатись як гнида не буду шукати купу відмазок та казати .. казок але коли бачу дівчину на війні, я повтори роки не бачив свого рідного сина, поки ти у жінки ховавься під юбкою, так чому я повинен поважити тебе псина, ти знову надуешь свої піздляві губки, мені не потрібні награди і кубки, їх навіть більше у волонтерів ніж вмене, молодий важе 50 кг але більше важких снарідяв ніж рекордів шварнеггер, не повернути вже павших побратимів вони дивляться на нас зверху, я відчуваю їх поряд коли тримаю свій сектор біль не стерпна я так часто лью сльози навіть без причини, але кому я це все розповідаю цеж не твоя війну дурачина...
Нах*й оно там ваще те далбоебу нужна та война, світло вимкни хай свічка горить тобі не уникнути поганих новин, ввечері центр міста переповнен людьми рейдери кальян захватили очі ріже від диму, нащадки спадщини не хочуть нести, якщо це не твоя війна чому продувжуешь тут жити, 120 мину краще прибережи, накрили псевдо патріота стилу поки він біжить хоче з країни втикти, пропросіськіє сусіди потребують допомогу у груди вілами, мають свинцеме грузило, не достатність сердцеву судинну, помер у червні минулого літа, як привид продовжую житти, серед тих хто не розуміє не треба п*здіти що ти воював після того як випив, я цілю сказав ти заплатив, стоять хрести на них живі люди болить коли немає змоги прийти до близких, часто мерехрять у схожих обличчя, як хочешь так і розумій, дементеевка мамба гнилій командир каже знав що померти повинні це строки нефемерні їх не стерти навідмінну від тебе, таким чортам при житті влаштуємо пекло, дайте командирське крісло покажи як списувати таких хуесосів бездекористовасті треба,посмертна видача глека біла людина підстілка брека, дівчатка сховалися у деви, ми сльози поклали на демо де воно чекає як і воно на мене, навіть міцно в руках тримаючи пекло зжалість до ворога може вбити тільки тебе, на пробитому колесі далі коробочка пре, 30 запалює дім навідник питає куде ще насипати? буцевал бтр4, махаю птаху що повис серед неба система девшифрування головного управління репа....
Мені сняться квіти це ґвоздіки, молоді хоробрі всі загиблі, як умру то поховайте на могилі, заберіть моє тіло це важливо
Мені сняться квіти це ґвоздіки, молоді хоробрі всі загиблі, як умру то поховайте на могилі, заберіть моє тіло це важливо
Дівізія тут... Сьогодні моя душа залишається сумною... Захоплено цією тишину, так багато до кола тяжких втрат всередині братського кола, коли потряпляєшь до пітьми немає ніяких відповідей щоб знайти світло в цій степені сумності, ти не тікай відмене краще відкрий очі у важніше слухай прийде і твоя черга взяти у руки меч, тренуйся щоб вжити моя провінція мене виховувала у кращих традиціях,з дитинства всім казав що буде священна битва з щитом або на щиті, що ти малиш дурний та не хватало порад та батьківської руки не було страшего щоб направив та навчив, та я сам вчився, мамо дякую що втягла мене з братом у ті смутні часи мінорний посил сказав цитати із гри, але вона буде в кінці, минали роки шли воїни небо клином ці трагедії вас нічого не навчили, спочатку було багато людей а потім тільки свої, розділяли горе в кругу сімьї для когось це просто статистика для когось ні, пробач кохонна я багато років зраджую стою сукої яка кормлиться енергію і душой, дякую за сина ти найдійний тил тей що завжди мене ждеш, якщо покладуть два коїна на очі,не лий сльози дівочі розвій мій прах навищій точці країни, запали фаєр жовтий та синій, ми зберігаємо пам'ять про подвиги коли обличчя вже стирається і без наших спогадів пам'ять залишається відтерають решт....
В моїх словах можна почути тільки сльози і смерть, запитуюсь чому життя звичайно круговерть, танк може стріляти але не їхати, а коли їде то не стріляє вже, розпоч це все що в нас є якщо не перемога то навіщо це все, в дитинстві без батька не розумів за що мені це, з роками на війні ціль вижити понад усе
Я не відповідаю за інших людей, якщо хочешь плакати поплачь одразу стає легче, чиновники, корупціонери, заможні діти депутатів які не воюють, я чує це не вперше вони мене не хвилюють, мені байдуже на них, ти за себе відповідай поки твій дім орки лупцюють, мені від тебе нічого не треба, роби все сам що далеко для тебе, скрутні часи показують часи що ти за людина хоча нічого не розповідав про себе, предсмертний адреналін тяжка ситуація дуже важко стискає ребра, діти інтернета чорна-біла зебра стяг жовто-блакитний кров капає з неба, закомплексованні люди з іншим бачченям цвіту розповідають про те як треба житти
З першого дня війна зараз інша, якщо служити не для країни то взагалі для кого служити, вірити в перемогу не достатьньо для цього потрібно щось робити нічого не відбудеться само по собі, а медалі треба ще заслужити, осінь поневна мати всіх погод завжди думаешь про краще але очікуєшь невзгод
Кажуть у богатих свої причуди може і так, ворожа кров л'ється на нашу землю горить підбитий танк, Тарас Григоревич Шевченко написав кобзар, ти нічого не зробив хіба що тільки крав тяжка праця і злидні, були у наших потомків ще два столліття потому, якщо не можешь нести свої кайдани не треба передавати їх поколу
Майстри військової справи дім захищають під артерелійським огнем, труну за труную привозять на кладовище
Ворога зустрічаєм тільки мечем, мамо пробач що раніше не спілкувались як зараз, після того як батько наклав на себе руки світ дуже змінився маєця на увазі, на війні знайшов те про ще не розповідали, біль боюча не стерпна воєнні спогади зі мною ми багато відчого страждали, перший бойовий віхид, перша контузія, перше поранення, перший стрілковий бій, перша впавша міна, перша авіа бомба котра впала поруч з нами в комп. ігри мабуть дома всі грали, найбільша світова війна часів другої світової з усіма видами бомб окрім ядерної зброї, хто може нам сказати що ми боїмось чого то, в кінці тунелля не видно не бога ні чорта, врятуйте нас промінням ранковим, самотння доля боротись за перемогу, смерть стоїть на порозі, по моїй щьоці провела своєї рукої, Ново-Прокопівка, Роботино, Бахмут, Скорнетта пряме влучання в бердлі це не жарти, наші загиблі військові валяються по посадкам їх навіть ніхто не забирає, спишуть як і завжди в документах помітять як безвісті пропащих або зниклих, держава наша ледаща скільки ти такіх припадків прикриваещь, а найголовніше нащо?............
Мені сняться квіти це ґвоздіки, молоді хоробрі всі загиблі, як умру то поховайте на могилі, заберіть моє тіло це важливо
Мені сняться квіти це ґвоздіки, молоді хоробрі всі загиблі, як умру то поховайте на могилі, заберіть моє тіло це важливо