Ірина Білик - Одинокая
Дуже сумно і темно без тебе Вечір знов, я одна Вітер хмари цілує на небі Тільки плаче вона Вона - зіронька моя - Вона - одинокая Одинокая, як я Той,
Ірина Білик - Фарби
Сон буде недобрим Вік буде недовгим Снігом впаде щастя Щастям летять білі Білі летять фарби Я залишаюсь назавжди... Ким станеш на ранок З ким будеш
Ірина Білик - Щастя моє
Що твої руки сьогодні для мене? Ніжності злива, ніжності злива Що твої очі, як поле, зелені? Сонячне диво, сонячне диво І я цілую теюе, бо ти це і є – Щастя моє, щастя
Ірина Білик - Я не знаю
Так далеко я – не дійти тобі І печаль моя – у твоїй журбі Тиха заметіль душу заміта В серці – то не біль, а біла самота Я не знаю, навіщо ти Все шукаєш в снігах
Ірина Білик - Серце
Що шукала я так довго в лабіринті почуттів? Розказати, що знайшла – не вистачає слів Вітер крижаний мене трима в полоні тільки мить – І моя душа так вільно вже летить За
Ірина Білик - Сонце
Сонце. Ще було воно вчора Сонце заховалось за гори Очі. Очі дивляться знову в небо Сонце. Ще було воно вчора Сонце заховалось за гори Очі. Очі дивляться знову в небо
Ірина Білик - Те, чого нема
Що наснилось, те забулось Відійшло у небуття Що зустрілось – розминулось Розминулось, як життя А за вікном – літо і зима А я бачу те, те, чого нема Що цвіте,
Ірина Білик - Н-а-р-к-о-т-и-к-и
Він любив його, він любив її Він казав: "Я вільний в своїй сім'ї" Він казав: "Я вільний від ваших снів" Він, напевне, жити, як всі, хотів Він шукав
Ірина Білик - Я буду
Сотні літ у безмежний світ Він несе нам надію Сонця сміх і кохання цвіт День новий і нездійснену мрію Світе мій, що життя твоє? Мить оман, вік прозріння Серце Бог нам
Ірина Білик - Без назви
Як назвати квіти ранком Що раптом з’явились на підвіконні? Як листи твої назвати Що ніжно цілують мої долоні? Всьому ніколи назви не буде Всі назви вигадують дивні