Ірина Білик - Фарби
Сон буде недобрим Вік буде недовгим Снігом впаде щастя Щастям летять білі Білі летять фарби Я залишаюсь назавжди... Ким станеш на ранок З ким будеш
Ірина Білик - Щастя моє
Що твої руки сьогодні для мене? Ніжності злива, ніжності злива Що твої очі, як поле, зелені? Сонячне диво, сонячне диво І я цілую теюе, бо ти це і є – Щастя моє, щастя
Ірина Білик - Я не знаю
Так далеко я – не дійти тобі І печаль моя – у твоїй журбі Тиха заметіль душу заміта В серці – то не біль, а біла самота Я не знаю, навіщо ти Все шукаєш в снігах
Ірина Білик - Серце
Що шукала я так довго в лабіринті почуттів? Розказати, що знайшла – не вистачає слів Вітер крижаний мене трима в полоні тільки мить – І моя душа так вільно вже летить За
Ірина Білик - Сонце
Сонце. Ще було воно вчора Сонце заховалось за гори Очі. Очі дивляться знову в небо Сонце. Ще було воно вчора Сонце заховалось за гори Очі. Очі дивляться знову в небо
Ірина Білик - Те, чого нема
Що наснилось, те забулось Відійшло у небуття Що зустрілось – розминулось Розминулось, як життя А за вікном – літо і зима А я бачу те, те, чого нема Що цвіте,
Ірина Білик - Н-а-р-к-о-т-и-к-и
Він любив його, він любив її Він казав: "Я вільний в своїй сім'ї" Він казав: "Я вільний від ваших снів" Він, напевне, жити, як всі, хотів Він шукав
Ірина Білик - Я буду
Сотні літ у безмежний світ Він несе нам надію Сонця сміх і кохання цвіт День новий і нездійснену мрію Світе мій, що життя твоє? Мить оман, вік прозріння Серце Бог нам
Ірина Білик - Без назви
Як назвати квіти ранком Що раптом з’явились на підвіконні? Як листи твої назвати Що ніжно цілують мої долоні? Всьому ніколи назви не буде Всі назви вигадують дивні
Ірина Білик - Кохаю
Що зі мною? Шаленію тобою Душа потребує спокою Та я готова з цим жити до кінця Знаю що ти, можеш падати з висоти По краю іти, за мене можеш вбити Та до кінця я уже не можу